Швидка навігація
- Історії
- Події
-
Журнал
- Історія фотографії
- Персона
- Власний досвід
- Натхнення та мотивація
- Суперечки та етичні дилеми
- Культурний погляд
- Право та бізнес
- За лаштунками
-
Путівник
- Путівник
- Питання та відповіді
- Магазин
- Форуми
- Форуми
-
Блоги
- Всі Блоги
- Створити Блог
- Користувачі
- Вхід
- 26 грудня 2024 о 16:42
-
616
Фільм Fragile
Fragile — це фільм про фотографію в пострадянську епоху в Санкт-Петербурзі. Це погляд на гірку елегантність міста, його мешканців, а також на ніжних і витончених моделей Євгена Мохорева.
Фільм супроводжує Євгена Мохорева в процесі фотографування людей на вулицях Санкт-Петербурга в традиціях Брассая. Також стрічка проникає в таємниці роботи фотографа зі своїми моделями. У фільмі представлено кілька серій видатних і живих фотографій Євгена Мохорева, присвячених дітям і підліткам Санкт-Петербурга.
Подібно до творчості самого митця, фільм Fragile є тривожним і часом навіть шокуючим. Спостерігаючи, як Мохорев ходить будинком у лютий зимовий день у Санкт-Петербурзі, будячи дітей, які того дня стають його моделями, мимоволі замислюєшся, наскільки добровільною є їхня участь і чи не використовують їх або не експлуатують. Проте з розвитком фільму (і в міру того, як діти прокидаються) починаєш бачити, як вони експериментують, перевіряють себе, випробовують ідеї разом із фотографом, і слова Мохорева починають набувати сенсу:
«Іноді трапляється так, що в процесі розмови я просто натискаю кнопку на камері, бо все, що відбувається перед моїм об’єктивом, не залежить від мене. Ну, можливо, п’ятдесят на п’ятдесят. Для мене це завжди загадка — хто є автором більшою мірою — мої моделі чи я».
На той час, коли Мохореву було вже за сорок, він не був єдиним серед російських фотографів, які зверталися до теми відчаю людей, розташованих на суспільних маргінесах у пізні роки радянського режиму. Сергій Братков, Юрій Мухін і Микола Бахарєв документували іронічні та зворушливі фрагменти життя, приховані або заборонені офіційною культурою. Усі вони вийшли з буму аматорської фотографії в післявоєнному комуністичному Радянському Союзі та вважали нині вже класичні роботи Бориса Михайлова своїми своєрідними прототипами.
Коментарі