Andrew Zheludkov

Крістофер Андерсон проти «театру політики» — як спірна фотосесія Vanity Fair перекреслила звичні норми портретної етики. Минулого тижня стрічки новин заповнилися кадровим «скандалом-у-один-клік».

У сучасній американській портретній фотографії ім’я Грегорі Хейсле́ра посідає особливе місце. Його підхід часто описують фразою, яка точно передає сутність його методу: око художника, розум науковця і серце журналіста.

Вулична фотографія — це як полювання, але без зброї. Ти йдеш у місто, шукаєш цікаві сцени, ловиш емоції, гру світла, несподівані моменти. Це може бути весело, трохи тривожно, іноді навіть ризиковано.

Джанет Менделсон була не просто фотографом — вона була спостерігачем, людиною, яка використовувала свою камеру, щоб зрозуміти світ, а не просто документувати його.

Є фраза, яку часто можна почути на всіляких фотофорумах, і, можливо, ви не раз її зустрічали. Вона домінує скрізь. Ця фраза — «Я художник! Я так бачу!»

Пулітцерівська премія — це близько двох десятків щорічних відзнак, які Колумбійський університет у Нью-Йорку вручає за досягнення у журналістиці, літературі та мистецтві США. Її засновано у 1917 році за заповітом газетного магната Джозефа Пулітцера.